В суботу, 15 грудня, на телеканалі СТБ відбувся четвертий прямий ефір найбільш масштабного вокального шоу країни «Х-фактор-9». Під час ефіру гурт ZBSband  поспілкувався з нашими журналістами.

Як враження після першого виступу?

Неоднозначне, тому що виступ на сцені – це одне, а потім, коли переглядаєш в інтернеті – вже зовсім інше. Ти починаєш знаходити помилки. Так що поки що незрозуміло.

Чи ви очікували, що Андрій  Данилко дозволить вам співати вашу авторську пісню?

Ні. Тому що ми розуміли, що це проект, в якому є певні правила. Ми не вважали, що наші авторські пісні гідні, щоб лунати на цій великій сцені. І те, що так сталося, ми дуже цьому раді. Це наша дуже велика перемога те, що ми в ефірі «Х-фактора» заспівали авторську пісню. В цьому є великий кайф.

Готуватись до виступу зі своєю піснею було легше, чи, навпаки, важче?

Важче. Тому що одна справа, коли ти граєш свою авторську пісню для рідних на кухні, або просто награв і виклав в Youtube. А зовсім інша справа, коли ти в умовах конкурсу. І це має бути конкурентоспроможна пісня, поміж всіх інших, які уже заслужили своє ім’я на естраді. Тому це надвідповідально.

Як вам було працювати з Андрієм Михайловичем, чи давав він вам поради?

Так, нам дуже пощастило провести з ним репетиції, тому що він дуже підказує логічні та працюючі речі, які ми врахували, і які допомогли нам зробити цю пісню такою, якою ви її почули.

Для вас ваш тренер Настя більше друг чи вчитель?

Настя для нас друг, який може навчити.

Чи дала вам Настя вже таку пораду, яку ви використовуєте протягом всіх ефірів?

Так, це гратися в гру. Якщо це, наприклад, весела пісня, то грайтеся в гру «Ми репери», якщо лірична чи серйозна пісня, то можна погратися в «Оперних співаків». Це трохи забирає якусь відповідальність з тебе. Ось ти просто в це граєшся і від цього кайфуєш. У нас в другій пісні сьогодні буде португальська мова, і ми будемо грати в цих португальців. І ми від цього отримуємо тільки задоволення. Настя дає нам ключик, за допомогою якого потім ми проходим далі і далі.

Вже проект рухається до завершення. Учасників залишається все менше. Чи це якось впливає на підготовку?

Так, звичайно. Ми самі по собі дуже прості хлопці, які швидко закохуються в людей. Є в нас такий грішок, який мені не хочеться, щоб колись пропав. Ми віримо в людей, швидко звикаємо до них, ми швидко порушуємо кордони між людьми, і тоді з’являється дружба, тепло. І потім, коли люди їдуть, стає не по собі. Аби всі в Києві жили. Люди тут з різних куточків. Ти розумієш, що будеш спілкуватися потім, але вже не так тісно, як зараз. І це дуже шкода

Потрапити на «Х-фактор» — велика удача. Чи удачливі ви взагалі по житті?

Якщо говорити на рахунок «Х-фактор», то так. А беручи до уваги наші вокальні данні, то тільки удача нас тут до цих пір і тримає (сміються).