В субботу, 16 декабря, на телеканале СТБ состоялся шестой прямой эфир самого масштабного вокального шоу страны «Х-фактор-8». Во время прямого эфира Миша Панчишин пообщался с нашими журналистами.

Сьогодні ти виконував дві композиції, важче було готуватись?

Так, було набагато важче готуватися, тому що крім того, що дві пісні, одна на далекій від мене італійській мові. Але коли я побачив текст «Solo Noi», то сказав собі: «Я буду підходити до неї без будь-якого страху». І коли я вбив собі в голову цю думку, то пісня «Solo Noi», на диво, почала легше запам’ятовуватись, ніж «Девчонка-девчоночка». Можливо ще тому, що я вирішив завчити перший куплет і приспів італійської композиції, а далі просто передумувати і переставляти слова. Адже, як я зрозумів з перекладу, від того, що переставиш слова тексту, суть не зміниться. Наприклад, там є «я сумую за тобою», «моє ліжко вже не пахне тобою», «я скучаю за тобою, як за горами і водою», і від того, що я міняв, суть не змінилася. Відповідно, легше було вивчити саме пісню «Solo Noi». А от справитись з двома композиціями було важко. Добре, що мене дуже підтримували. Дуже підтримував Андрій Данилко. Дуже підтримував, як завжди, Дмитро Шуров. А коли є підтримка, то нічого не страшно. Це ж не кастинги. Коли ми були в тренувальному таборі, тобі дають підготувати пісню, і ти цілу ніч думаєш, ти виходиш на сцену, в тебе руки трясуться. А тут кожного разу тебе підтримує дуже багато людей, і від того набагато легше.

Тобі пощастило попрацювати з Андрієм Данилко. Відчув різницю між наставниками?

Це різні ситуації. З Дімою я працюю, як з братом, який знає про мене дуже багато речей, яких не знають навіть деякі мої друзі. Мені зручно з ним працювати, я з ним максимально відвертий. А з Данилком я переживав, як все пройде. Але в результаті все було супер. Перед зустріччю з Андрієм я два дні ходив в поганому настрої, в мене були депресивні думки. Коли ж прийшов до Андрія, і ми почали спілкуватися – все як рукою зняло. Аж до сьогоднішнього дня ходжу щасливим та усміхненим. Це людина з такою аурою, коли поряд з ним ти стаєш щасливим і позитивним.

Тобі сьогодні довелось вдягнути костюм. Можеш згадати, коли ти востаннє вдягав щось подібне?

Я три рази в житті вдягав піджак: на випускний, на весілля мого брата і сьогодні. Так що мені одягати піджак, в принципі, не в новинку.

Він тобі заважав виступати, сковував?

Піджак мене більше смішив, я почувався в ньому немов наречений. Коли я вперше прийшов на примірку, то що зі мною таке творилося! (сміється) Це було дуже незвично.

В наступному ефірі ви виступатимете разом зі світовою зіркою, з ким би ти хотів заспівати?

Я ще не задумувався над цим. Думаю, я б хотів зробити якусь спільну пісню з Дімою Шуровим. Чого з Дімою? Раніше я не мріяв з ним співати. Але після того, як побував на концерті Pianoбой, я багато пісень додав в плейлист. Вчора ми з Дімою переписувалися. Він мені кидав свої пісні, казав, що йому цікаво, як я їх заспіваю. Я його вже в гості чекаю у Львові. Загалом, у нас дуже теплі стосунки склалися, він став для мене другом. І мені дуже хочеться зробити з ним якусь спільну пісню.

Зараз зростає армія твоїх прихильниць, як ти справляєшся з нею?

Нещодавно говорив з наставником, і ми зійшлися на тому, що не любимо слово «фанат» і «зірка». Тому що зірка тут є — а тут вже її немає. Так само фанат, тут вони «фанатіють», а наступної миті їх вже немає. Треба прихильників називати не «фанатами», а «слухачами». Мені дуже важко справлятися з такою кількістю повідомлень. Якщо раніше я старався всім-всім відписатися, то тепер вже не мучу себе, а намагаюся зробити відео або подяку для всіх разом. Я хочу, щоб прихильники розуміли, що я дякую всім, але не можу кожному окремо відповісти. Дехто, звісно, ображається і пише: «Чого ж ти нам не відписуєшся?» Але як мені всім вам відписати, коли вас так багато? Тому по мірі можливостей відписуюсь, а якщо ні, то роблю загальну подяку через пост або відео для моїх прихильників, або ж роблю прямі трансляції в instagram.

Тебе надихає, що в тебе так багато прихильниць?

Мене це дуже надихає. Наприклад, це не секрет, я часто люблю спати. Можу засинати в будь-яких точках, в будь-яких місцях я просто можу відключитись. І от коли мені треба, наприклад, репетирувати пісню, я можу прилягти з думкою: «Ну, нічого, трохи посплю, а потім прорепетирую». Тоді я відкриваю instagram і починаю читати, як мені дякують, що я їх десь надихнув, дякують просто за те, що я співаю для них. І у мене одразу набирається натхнення щось робити далі, старатися для них. Мені є для кого старатися, і я дуже дякую всім.

Ти зараз кумир для багатьох своїх прихильників, а у тебе самого були кумири?

Так, «Валентин Стрикало» і «Нерви». Єдиний концерт, на який я ходив з таким «Ах!» — на «Валентина Стрикало». Але це було дуже давно. Я приніс свою гітару, і він мені її підписав. Тоді я якраз вчився грати на гітарі, вчився співати. Ми тоді «тусувалися» в дворах і співали пісні «Валентина Стрикало». Хотілось ще потрапити на концерт «Нервів», але у мене так і не вийшло. А вже потім я від цього відійшов. Потім я вже не ходив на концерти, намагався більше набиратися від них чогось для себе, тому що я хочу займатися своєю музикою, а не копіювати їх музику. Тобто певний час я був їхнім фанатом, а зараз намагаюся їх перевершити або хоча б досягнути їхнього рівня.

Потрапити на «Х-фактор», певною мірою, удача, а себе ти вважаєш удачливим? Чи тобі все дається важко?

Мені завжди чомусь все давалося легко, можливо, за деяким винятком. Я багато чим займався. А якщо я за щось берусь, то по максимуму віддаю цьому свій час. Мабуть, саме тому я погано вчився в школі, тому що багато чим захоплювався. Я віддавав весь свій час малюванню, спорту, акробатиці, вірші писав, танцював брейк. Я дуже багато всього перебрав для себе. І коли дійшов до музики, то зрозумів, що більше нічим іншим не хочу займатися і відкинув все, залишивши лише музику.

 

 

Смотрите вокальное шоу «Х-фактор» на телеканале СТБ по субботам в 19:00!